«Ура, кінець канікулам!» Так називалась стаття в районній газеті «Придніпровська зірка» 4 вересня 1984 року. Дещо дивно звучать ці слова і посмішка з’являється у нас на обличчі? Проте, не поспішайте. Саме їх вигукували 1 вересня школярі з Олександрівки. Ціле літо вони з захопленням слідкували, як метушаться на майбутньому шкільному дворі будівельники і над лиманом виростає триповерхова білостінна красуня. 640 учнів зможуть навчатися в ній. І де той вересень забарився? 

I ось у День знань, 1 вересня 1984 року, перев’язана червоною стрічкою, нова школа зустрічає своїх перших учнів. Над високими східцями – гостинне «Ласкаво просимо!», на червоних полотнищах заклики вчитись і боротися за мир. Безліч білих бантів, червоних галстуків, нових портфеликів заповнили подвір'я.

- Товаришу директор школи, дозвольте урочисту лінійку, присвячену відкриттю нової школи, розпочати!

Почесними гостями школярів стали будівельники ПМК №163. Це вони подарували дітям можливість розпочати навчальний, рік у нових світлих класах. Говорить начальник ПМК М. М. Штикєль:

- Нам дуже часто доводиться здавати нові об'єкти. Але сьогодні ми робимо це з особливим відчуттям. Дитячі нетерплячі й очікувані погляди, знання того, що наша нова робота служить високим цілям виховання громадян нашої країни,  – все це породжує почуття особливої відповідальності.

Будівельники передають нинішнім хазяям символічний ключ від її дверей.

А в перших рядах виструнчились трохи розгублені, з великими букетами осінніх квітів – першокласники. Дехто з них ще повертається, шукаючи поглядом маму чи бабусю. Але всі вони знають: від сьогодні вони вже люди серйозні. Про це вони впевнено сказали у своїх віршах.

Проте не забудемо і ще одних «новачків» – це дев’ятикласники. Школа розширила свою навчальну базу до рівня середньої. І тепер юначі погляди сповнені певної  солідності, гордості випускників.

І найурочистіший момент. Широко відчиняє         двері нової школи. Лунає її чистий, променистий дзвоник.

Свято закінчилось. Тихо. Учні розбіглись по своїх новеньких класах. Для них перший урок. Урок миру, дружби, громадянськості. Перед ними пролягла широка стежина життя. Тож нехай для кожного стане вона шляхом глибоких знань, натхненної праці, вірності своїй рідній землі.

З новим навчальним роком!

А розпочала свій розвиток освіта в Олександрівці з другої половини ХІХ ст..

1864 року в Російській імперії розпочалася земська реформа, яка надавала право всестановим зборам вирішувати питання самоврядування.

Одним із пріоритетних завдань земство ставило питання розвитку освіти на селі. Центром місцевого земства було село Станіслав. Внаслідок піклування земства виникли Станіславська лікарня й Олександрівська початкова школа.

У 1887 році працювала земська однокомплектна школа села Олександрівка в пристосованому приміщені. Навчання здійснювалося 2 вчителями – земським учителем і священиком місцевої церкви.

Школа розрахована на 70 учнів, однак навчалося в ній 71 дитина.

1911 року зводиться кам’яна споруда Олександрівської початкової школи, де навчаються усі бажаючі учні під керівництвом одного вчителя.

У 1921 році була відкрита початкова трудова школа в селі Олександрівці, на будівництво якої значну частину коштів внесли жителі села.

1925 року в школі працювало троє вчителів, навчалося 95 дітей. У селі проводилося навчання грамоти для дорослого населення в хаті-читальні; був клуб, у якому самодіяльні актори під керівництвом учителів ставили спектаклі.

Умови для навчання дітей були складними. Не вистачало підручників, зошитів. Школа освітлювалася гасовими лампами, опалювалася соломою.

У цей час на селі розпочалася реконструкція на базі суцільної колективізації. Вчителі не стояли осторонь від цієї великої справи. Крім навчання дітей, займалися культурно-масовою роботою по ліквідації неписьменності (вечірні школи-лікнепи), проводили масову агітаційну роботу серед селян-одноосібників по залученню їх до колгоспів.

Випускали стінгазети, "бойові листки"; організовували соцзмагання, читали селянам газети і роз’яснювали колгоспникам постанови партії та уряду.

Новостворений колгосп в Олександрівці із назвою "імені 12-річчя Жовтня" організував у школі гаряче харчування для учнів, відкрив буфет. Олександрівська сільська рада допомагала учням одягом та взуттям. Під час свят діти одержували подарунки. Добре працювала піонерська організація в школі. Старшою вожатою була місцева дівчина-комсомолка Гасан Г.Ф. Працювали гуртки "Затейник", "Умілі руки", "Хоровий". У піонерів було багато великих і малих корисних справ: збирання металобрухту і макулатури, походи, боротьба із польовим гризунами, збирання колосків зернових культур, бавовни.

У 1940 році 170 учнів в Олександрійській неповній середній школі, працювало 11 учителів. У передвоєнні роки педагогічний колектив очолювали директори: Сідляр Ф.В., Бордюка І.А., Ющенко К.І., які зміняли один одного.

У період вітчизняної війни 1941-1945 роки учні не вчилися: школа була спалена німецькими окупантами. На фронті в боях з фашистами загинув молодий вчитель Олександрівської школи Стеценко Кирило Степанович. У післявоєнний період навчалися діти у селянських хатах.

1946 рік. За спогадами вчительки початкових класів Мороз М.Ф., навчання дітей відновлюється у приміщенні житлового будинку, де зараз розташована Олександрівська сільська рада. До початкової школи, директором якої був Пергат Григорій Андрійович прибули діти-переростки. Навчали їх учителі Решотка М.П., Мороз М.Ф., Пергат М.Г.

У цьому ж році розпочалося будівництво нового корпусу 7-річки на кошти Олександрівської сільради (голова Мороз І.Я.); директором Котовський Василь Антонович.

1980 рік. В Олександрійській восьмирічній школі (директором Мороз Л.І.) – 447 учнів. їх навчали 32 вчителі з вищою освітою. Навчання здійснювалося за кабінетною системою, необхідним оснащенням були забезпечені 11 кабінетів. Книжковий фонд бібліотеки складав 10 тисяч екземплярів. У навчальних корпусах школи відкрито музей села Олександрівки.

У 1984 році будується за державні кошти нова 3-поверхова споруда Олександрівської школи, яка реорганізується в середню. Тут навчаються учні 5-10 класів, початкові – у корпусах, де розмішувалася 8-річка. Число учнів сягає 450.

Школа повністю укомплектована меблями, ТЗН, навчальними кабінетами і необхідними матеріалами. Продовжується навчання за кабінетною системою. Кращі навчальні кабінети – лінгафонний кабінет англійської мови, фізичний, допризовної підготовки юнаків, історичний, шкільні майстерні і кабінет обслуговуючої праці. Організовано гаряче харчування у шкільній їдальні, яка розрахована на 120 місць.

Знані за межами школи кращі вчителі: Мірошниченко Л.О., Луценко Н.А., Тріщан Л.М., Мороз З.П., Євтушенко Г.Я., Мірошниченко Л.Л.

У 2001 році газифікуються корпуси початкової школи, а 2002 року газифіковано 3-поверхова споруда (директор школи Возбранний В.П.).

Сьогодні Олександрівська ЗОШ І-ІІІ ступенів працює за режимом школи-п’ятиденки. Оцінювання навчальних досягнень учнів ведеться за 12-тибальною системою. Учні школи забезпечені підручниками безкоштовно.

Педагогічний колектив складає 34 вчителі: 6 нагороджені значком "Відмінник освіти України"; 2 має звання "Вчитель-методист"; 9 вчителів - "Старший учитель"; 14 вчителів вищої категорії; 4 – І категорії; 5 – II категорії; 7 – "спеціаліст". 14 учителів мають педагогічний стаж більше 20 років, 2 вчителі є керівниками районних предметних методичних об’єднань. 

Школа розширює освітній простір за рахунок гуртків ЦТДЮ: студії образотворчого мистецтва та хореографії, гуртків художньої самодіяльності, станції юних техніків: радіовузол, радіопеленгація.